Назовні всі політичні сили держави мають казати одним голосом. Саме це стосується і Вашингтонського саміту. Я переконаний, що кращого часу, для того щоб презентувати факт готовності до переговорів щодо передачі високозбагаченого урану важко було б знайти. Хочу підкреслити - це лише початок переговорів. На засідання Ради національної безпеки і оборони ці питання виносилися понад десять разів. Можу запевнити, що відмови в рішеннях, хоча вони були цілком таємні, категоричної відмови, щодо невидачі високозбагаченого урану не було, але й не було прийняття рішення щодо початку переговорів. Але, якщо ми подивимося в який спосіб і як Україна може розпорядитися цим ураном, то можемо знайти кілька варіантів. Один - цілком очевидний. З дев'яносто кілограмів високозбагаченого урану можна виробити шість - сім ядерних боєголовок. Це займає біля року часу і не мільярди доларів інвестицій. Ціна цього - міжнародна ізоляція України. Подивіться шлях, яким пішов Іран, подивіться шлях, яким пішла Північна Корея. Хто бажає такого майбутнього для України - будь-ласка.

Пріоритет будь-якої держави - національна безпека, яку можна забезпечити декількома заходами. Перше - це приєднання до системи європейської, глобальної, або будь-якої іншої системи безпеки, де коло держав гарантують безпеку держави і це є найбільш ефективна позиція. Є інша позиція - нейтралітет. Коли на переговорах щодо статусу безпеки, ти озброюватимешся сам. Тому цілком природно, що Україна мала всі підстави розпочати переговори про статус високозбагаченого урану і про процедуру та умови його передачі. Ті домовленості, принаймні в яких я брав участь, гарантували: безкоштовне постачання сучасного наукового обладнання, яке в рази підвищить ефективність проведення наукових досліджень. Я не знав, що сьогодні у нас буде тема урану, але якщо ми збираємось її обговорювати, то я би хотів почути думку, при всій повазі, до моїх шановних колег і друзів політиків, вчених з Харківського і Севастопольського інституту, компетентну думку, яка скаже що в нас є - технології п'ятдесятих років. А також скажуть якими повинні бути технології двадцять першого сторіччя. Які можливості дозволяють на сучасному обладнанні проводити сучасні наукові дослідження. В якій спосіб ми зможемо постачати ізотопи для медичних цілей і, як вони будуть гарантувати безпеку і здоров'я наших людей. А також, на що може претендувати Україна, закриваючи остаточно питання передачі високозбагаченого урану. Фактом передачі високозбагаченого урану має бути посилення гарантій безпеки, які були зафіксовані в Будапештському меморандумі. Але, без будь-якої чіткої процедури, презентацією позиції на Вашингтонському саміті ми маємо лише розпочати з професійної точки зору переговори про посилення національної безпеки держави. І тут позиція політичних сил має бути безумовно єдиною, бо питання національної безпеки є першим пріоритетом, а вже далі додатково до цього буде двісті п'ятдесят мільйонів доларів на чорнобильську програму, велике фінансування на проведення інших ядерних досліджень та інші речі. Тому я б не хотів ставати на той чи інший бік. Нам потрібна абсолютно професійна розмова щодо того, які рішення має приймати влада.

Хочу підкреслити, якщо не буде досягнутий результат абсолютно збалансованої компенсації кроку по передачі високозбагаченого урану, Україна має право змінити своє рішення. Поки що ми задекларували готовність до початку переговорів. Мені не відомо які будуть компенсатори. Але вони повинні відповідати і відображати національні інтереси України.

Друга позиція, що стосується переговорів з Міжнародним валютним фондом. Переговори з Міжнародним валютним фондом мають бути реалізовані новою програмою щодо вимог бюджету, які мають подаватися у Верховну Раду, щодо суми програм і є всі підстави для того щоб вона була збільшена. Загальний обсяг - п'ятдесят мільярдів доларів, які знаходяться у розпорядженні Міжнародного валютного фонду суттєво збільшено, Україна, як країна повноправний член, має право претендувати на збільшення програми і корекції показників. Так, дійсно бюджет має бути жорстким і ми повинні навчитися казати правду і про ціни на газ, і про інше. Не може довго існувати ситуація в країні, коли імпортується газ по триста тридцять, а продається по сорок доларів за тисячу кубів. Хтось має дотувати різницю і цим джерелом, поки що, ставав лише державний борг. Сьогодні дійсно маємо ситуацію, коли вся вертикаль влади сконцентрована і має можливість приймати рішення щодо реформ. Головне, щоб це була чесна, відверта, конструктивна для України програма реформ. Я сподіваюсь її побачити і лише потім обговорювати.

І третя позиція, яка є дуже важливою і була зафіксована на Вашингтонських переговорах. Це кардинально новий формат стосунків з Російською Федерацією. І, якщо хтось вважає, що це дратує або Європу, або Сполучені штати Америки - це не так. Весь світ вітає сьогодні те, що ми нарешті перейшли від діалогу протистояння до діалогу пошуку компромісів, але це повинна бути правда пошуку компромісів, а не здача національних інтересів. Мені дивна дискусія на тему який газ для України краще, за триста тридцять, чи за двісті п'ятдесят, умовно кажучи, і кому підуть переваги. Переваги підуть державному бюджету, а саме на суму різниці, яка складає дефіцит НАКу Нафтогазу України з державного бюджету, або у формі збільшення статутного фонду і видачі державних гарантій, які потім монетизуються Національним банком України для покриття різниці. Так далі ситуацію терпіти не можна. На мій погляд, не триста тридцять доларів є проблемою хімічної промисловості, а нові сучасні заводи в районі Персидської затоки, які втричі дешевше виробляють ключову продукцію нашої хімічної промисловості. Не має бути це проблемою для української металургійної промисловості, адже ціни на чорні метали стрімко пішли вгору і це позитивний фактор, який дає впевненість в існуванні економіки України в 2010му році, які не потребують спеціальних пільг а ні по газу а ні по електроенергії. Я взагалі противник будь-яких пільг для промисловості. Всі мають платити ринкову ціну в умовах справжньої конкурентоздатності. Впевнений, що сьогодні економіка України має розвиватися.

Хочу додати певної аргументації. В усьому світі немає держави, яка б не вітала відновлення стабільності державної влади в Україні. Це короткий час,  яким треба скористатись. І взагалі у банкірів існує таке прислів'я - повага до тебе вимірюється кількістю кредитів, які ти можеш взяти і їх вартістю. Можу сказати, що кількість грошей, які сьогодні пропонують Україні, зросла втричі. Ставки, по яким пропонують сьогодні гроші Україні скоротилися з дванадцяти відсотків річних до п'яти з половиною - це ціна грошей, які може платити держава за запозичення. Я думаю, що це медовий місяць для України. Тому давайте ми об'єднавшись скористаємось цими перевагами для того, щоб провести реформи, створити фінансову подушку для ризикованих реформ в тих сферах, в яких вони давно не проводились - податкова, пенсійна, соціальна, енергетична.